Авторитетно заявляю, що саме цей аквапарк мені сподобався. Ціни прийнятні, черги поки невеликі, гірки прикольні, тепле повітря.
Насправді я потрапив до аквапарку всього вдруге в житті. Але це зовсім не заважає мені мати страшенно авторитетну і страшно суб’єктивну думку щодо цього закладу. Можливо саме новизна вражень підштовхнула мене написанням відгуку.
На контрасті.
Тож почнемо з початку — а аквапарк, на відміну від театру, починається не з вішалки, а з вестибюлю. Головне у цьому приміщенні – стіни. Вони тонкі та прозорі, а одразу за ними починається інший світ. Блакитна вода, басейни, джакузі, фонтани, атракціони. Але не це впадає у вічі. Там за склом, людям тепло (вони в купальниках) та весело (вони посміхаються). Це різко контрастує з твоїм власним станом і, чорт забирай, викликає заздрість.
Йдемо далі. Гардероб та каса цілком стандартні. Замість квитка у касі дають наручний браслет із чіпом. Прикладаєш його до турикету, киваєш охороні у відповідь на попередження про заборону забороненого і ти …
У спільній роздягальні
Аквапарк це майже басейн. А щодо басейнів особисто маю стійкий стереотип:
- хлопчики ліворуч, дівчатка праворуч — роздягальні перебувають у різних кінцях будівлі.
- змінне взуття — треба перевзутися до входу в роздягальню, а вуличне взуття покласти в спеціальний кульок інакше матимеш справу з
- незворушною бабусею — у роздягальні вона сидить на ключовій позиції, і анітрохи не бентежачись натовпу голих мужиків, уважно сканує простір, щодо наявності порушень. І горе тому, хто засмутить її своїми брудними черевиками.
Досі всі водні заклади, які я зустрів на життєвому шляху, цілком відповідали цьому золотому стандарту.
А тут вийшов повний облом:
- роздягальня спільна — одразу відпадає питання з ким іти дитині, з мамою чи з татом
- ти, як і раніше, взутий і одягнений — що, втім, починає різко дисонувати з температурою навколишнього середовища (напевно +30).
- ніяких бабусь – пара дівчат в уніформі аквапарку не береться до уваги.
За кілька секунд шок проходить, я починаю вловлювати логіку того, що відбувається. З одного боку проходу, кабінки для перевдягання, з іншого – шафки з електронним замком (відкривається тим самим браслетом з чіпом). Все просто і природно, крім чудо-замку. Всупереч законам логіки «замкова свердловина» знаходиться не на дверях шафки, а за метр від неї і обслуговує одразу два десятки шафок. Дворазове прочитання інструкції, що додається, начебто додає ясності, але все одно, інтуїтивністю інтерфейсу тут і не пахне.
Поки я чаклував над цим досягненням цивілізації повз проскакала зграйка босонога молоді в купальниках. Босоніж у душову? Самогубці! Чи це у мене теж старі забобони і в сучасних закладах грибок не водиться? До речі, в сусідньому супермаркеті всього за 30 гривень продаються чудові капці.
У душовій (слава богу роздільної) на мене чекало наступне випробування – кнопка в стіні замість водопровідного крана. Тиснеш на неї – 3 хвилини тече вода. Все добре, але як регулювати температуру? Я так і не розібрався. Просто перепробував воду в десяти різних кабінках доки не знайшов більш-менш підходящу.
Аквазона.
Аквазоною тут називають основне приміщення аквапарку. Те, де гірки та басейни.
Проникнувши в аквазону, одразу позбавляюся двох сумнівів, що давно терзали мене — тут досить тепло і не надто галасливо. Тепло настільки щоб забути про рушник та тапочки (про них трохи пізніше), але не настільки щоб мокрим стояти без руху довше 15 хвилин. Музика та верески відпочиваючих присутні, але не домінують у приміщенні.
Що взяти всередину.
Ключом від шафки є ваш браслет. Це зручно. Він же працює гаманцем – кожен відвідувач аквапарку отримує на браслет кредит у пару сотень гривень (на їдальню та бар). Свою їжу та напої проносити не можна. Фотоапарат і мобілка стануть вам серйозним тягарем, навіть якщо не бояться води. Навіть наручний годинник та прикраси (кільця, сережки, ланцюжки) слід залишити в шафці роздягальні. Таким чином, в аквазону крім купальника, браслета, тапочок і рушника краще нічого не брати. Купальних шапочок тут не вимагають (але й не забороняють).
Давньогрецькі тапочки.
Тапочки потрібні лише для відвідування душової, походів у туалет та їдальню. В аквазоні їх разом з рушником краще відразу кинути в одного з лежаків. Інакше вони вам страшно заважатимуть і незабаром загубляться. А якщо ви випадково підніметесь у тапочках на гірку, то рано чи пізно вам доведеться сходити з ними вниз (у трубу в тапках не пускають).
До речі, металеві сходи ведуть на гірки на дотик теплі та не слизькі. Це важливо оскільки збирання по нескінченних щаблях стане суттєвою часткою вашого проведення часу в аквапарку. Коли я щоразу біг угору, уява наполегливо малювала сцену штурму античної фортеці – напівголі греки прикрившись величезними щитами (надувні кола для гірок) весело підіймаються на неприступні стіни Трої. Троянці (інструктора аквапарку), що обороняються, відбивають атаку, відправивши вас вниз по трубі, і все починається з початку. І так 10 років:)
Час-гроші
Я не дарма сказав, що сходами всі мало не бігають. Чим швидше ти піднімаєшся, тим більше разів встигнеш спуститись за оплачені 3 години акващастя. Тим часом, контролювати хід часу не так вже й просто — на всю аквазону я помітив лише один годинник. Та й ті повісили так, що розглянути їх можна лише віддалившись від гірок. Точно так у казино ховають вікна та годинники, щоб не відволікати гравців від спускання грошей.
Бубліки з маком
Мені сподобалося їздити на надувних колах. Це набагато комфортніше, ніж ковзати по жолобу спиною (вважати стики хребцями). Є надувні вімерки, на яких можна їздити вдвох – це надає сміливості навіть найнебезпечнішим їздцям. Спуск на бубліці нагадує санний спорт — шалена швидкість, відсутність гальм і ноги як кермо.
Вже після другого спуску організм трохи звикає до того, що відбувається, і перестає стискатися. Ще через пару спусків з’являється спокійний азарт професійного гонщика, який впевнено входить у поворот на все більш і більш високій швидкості. За годину ти вже можеш спати на льоту.
Персонал Аквапарку
Інструктори присутні на старті та фініші кожної гірки. Вони інструктують та допомагають при необхідності. Звичайно кожен у міру свого ентузіазму. Молодь зазвичай більш зайнята собою (розмовами), ніж старше покоління інструкторів.
Прибиральниці малопомітні, з барменами не спілкувався.
Під час другого візиту до Аквапарку-Терміналу в Броварах я помітив в аквазоні численних волохатих хлопців у жовтих футболках та з професійними фотоапаратами в руках. Як з’ясувалося, це нова послуга – можна замовити свою фотку з екстремальними ракурсами і найцікавішими виразами на обличчі. Забрати фото можна на виході із аквапарку. Цін не знаю.
Перша кров
Перший мій візит до аквапарку пройшов глако, а ось під час повторного рейсу, я, мабуть, наважившись, кілька разів “доклався”. Розглянемо, які небезпеки підстерігають нас у цьому мирному місці.
1) На прямій гірці з паралельними трубами. Там треба їхати головою вперед, лежачи животом донизу на гумовому килимку з ручками. Наприкінці спуску, на вас чекає зустрічний потік води, для гальмування. Так от, при цьому самому гальмуванні ваша голова різко важчає і прагне з усієї сили стукнутися власними руками. Не сподівайтеся утримати її силою, це дуже важко. Краще спочатку лягти так, щоб голову було висунуто вперед (звучить страшно), а руки були складені під грудьми. Так мені порадив співробітник аквапарку. Одна моя знайома забула про це і сама собі поставила “фінгал” під оком.
2) На широкій гірці (лівій) при посадці на надувний бублик треба бути гранично обережним. Бублік плаває, а не стоїть на місці, тому йому нічого не варто вискочити з-під вас. Випадок рідкісний – я спускався більше 20 разів, і лише 1 раз він таки втік від мене. Зате цей єдиний раз я запам’ятав надовго – падаючи з бублика, я потилицею вдарився об пластмасовий бортик. Слава Богу, не дуже, інакше не говорити мені з вами.
3) На центрифузі (НЛО, блюдечко) варто пригальмовувати і максимально контролювати процес провалювання в центральний отвір. Треба намагатися падати “одним шматком”, а не частинами (спочатку ноги, потім тулуб, потім голова). Інакше великий ризик, цією головою вдаритися об край.
Будьте обережні!
Дитячий екстрім.
Дитячий ігровий майданчик видався мені найекстремальнішим місцем у Броварському аквапарку. То там, то тут з даху зненацька обрушуються потоки води. Милі діти не соромляться поливати дорослих із брандсбойнтів. Тому висохнути тут зовсім неможливо (на відміну від дорослих гір).
За брамою раю.
Час добігає кінця, я починаю поглядати у бік виходу. Мимоволі звертаю увагу на те, як багато людей заглядає всередину через скляні стіни вестибюля. Комусь просто цікаво, а хтось чекає на своїх чад, коханих, близьких, що розслабляються в аквапарку. Треба сказати, що чекати там не зручно — у вестибюлях практично немає крісел та лавок.
На душ і перевдягання йде півгодини. У запасі залишається ще 7 хвилин, щоб поспішаючи дійти до турнікету та здати браслет.
Загалом аквапарк мені дуже сподобався, проте вдруге я прийду сюди ще не скоро. А ось діти, зважаючи на все, будуть готові оселитися тут безвилазно.