Цього літа весь Крим обвішаний рекламою виставки динозаврів, яку організували неподалік Червоної печери (с. Перевальне Сімферопольського району) . Мій трирічний син настільки жваво зацікавився “справжніми динозаврами”, що ми вирішили зателефонувати організаторам і дізнатися про ціни. По чистому випадку саме в цей момент по радіо розігрувалися безкоштовні запрошення на виставку. Ми виявилися першими, хто додзвонився, а значить – переможцями, і щасливими володарями двох квитків до “Світу динозаврів”.Тут ніяк не відкрутишся, ми відклали справи, взяли сина і поїхали до Червоних печер…Додано 10 серпня. Увага, сьогодні виставка динозаврів не працює – це наслідок заборона на відвідування лісу. Організатори обіцяють 11 серпня знову відкрити виставку. Для цього вони терміново переносять експозицію з узлісся на більш відкритий простір (у полі).Я вже неодноразово бував у цьому місці і добре знав дорогу (траса Сімферополь-Алушта), але навіть без цього легко зрозумів би, де треба повертати на Червоні печери. У Перевальному біля потрібного перехрестя (поруч із футбольним полем та заправкою ТНК) стояв величезний динозавр. Якийсь із хижих – не встиг до пуття його розглянути через напружений трафік на шосе. Наголосив лише, що тварюка виглядала цілком презентабельно.Оскільки справа була в неділю, я не здивувався, виявивши парковку щільно заставленою. Добре, що ми залишили машину раніше, на асфальтованому майданчику за 100 метрів позаду.
На касі, вона ж за сумісництвом медпункт та адміністрація, ми обміняли запрошення на квитки (паперові браслети на руку) а також купили квиток для дитини. Хоча на радіо (або що це там було) стверджували, що вхід безкоштовний для дітей віком до 4 років, у касі цю інформацію спростували (сказали, що безкоштовно лише до 3 років). Дитячий квиток коштує 70 гривень, дорослий – 100. Наскільки я зрозумів, чи можливі різні “пакети послуг” (з динозаврами, і без них).Пред’явив квитки-браслети ми пройшли через головні ворота комплексу. Відразу за ними йде безліч кіосків з сувенірами та мінералкою-снікерсами. До цін не придивлявся.
За мостом, перед картою долини дорога розгалужується: ліворуч – до Червоної печери та водоспаду Су-Учхан, праворуч – до виставки динозаврів. Відстань до об’єктів щонайменше 500 метрів. Кожні 15 хвилин від роздоріжжя до них відправляється розвезення (стилізована під паравозик). Проїзд безкоштовний, якщо у вас є квитки на один з об’єктів комплексу (інакше -10 грн).
До динозаврів ми пішли пішки. По обидва боки від стежки є численні ” поляни ” – місця відпочинку різного ступеня обладнаності (столи, лавки, навіси, вогнище, туалети). Ліворуч – великий наметовий табір (чи йогов, чи цігуністів).
На вході в галявину з виставкою динозаврів ще один контроль квитків. Поляна огороджена по периметру натягнутою мотузкою, багато альтернативних стежок до неї (наприклад, від водоспаду) завалені гілками. Поляний я назвав це місце дуже умовно – просто трав’янистий схил пагорба з окремими кущами і деревцями (штучні кактуси в рахунок не беремо). Дуже близько піднімаються з лісу червоні скелі ущелини притулок водоспад і печери. З іншого боку широченої долини піднімається Чатир-Даг. Загалом, місцевість мальовнича. Втім, у цьому ніхто й не вагався.
А ось динозаври… динозаври виявилися напрочуд якісними. Моєї радості не було межі, коли я побачив величезного диплодока, що витончено зігнув шию і хвіст. Пози у більшості гігантських рептилій на виставці дійсно дуже мальовничі і природні. Лише тиранозавр засмутив своєю недостатньою лютістю (видно кінематограф привчив мене до гіпертрофованої люті цих хижаків). А в іншому динозаври так і просяться до кадру – яскраві кольори, текстура шкіри, невеликі сюжетні сценки.
До речі, про фотографування – знімки в обнімку з чудовиськами виходять відмінними, але картину сильно псують мотузкові загородження навколо експонатів. Не зрозуміло навіщо вони потрібні, якщо всі відвідувачі все одно через них перелазять і підходять до динозаврів впритул. Адже це не музей, а розважальний комплекс, навіщо тут городити вітрини?
Ссавці у творців скульптур вийшли не настільки реалістичними – все-таки натуральне хутро дуже важко відтворити. Шаблезубий тигр надто прямо асоціювався з облізлою кішкою, а мамонта варто було зробити трохи світлішим (коричневим, а не чорним) – так би він краще виглядав. Неандертальці хоч і не вовняні, але на мій погляд, теж не найвдаліші.
Загалом, експонати справили на мене позитивне враження. Я зовсім не поділяю прикрощів однієї з відвідувачок виставки щодо того, що статуї не рухаються (звуки були – з кількох колонок на галявині гарчали і пихкали на нас древні монстри). Краще статична фігура, але у хорошому виконанні, ніж сумна лялька з рухами каліки.
У ході свого просування світом динозаврів, ми зустріли екскурсію під керівництвом місцевого гіда. Ймовірно ця послуга входить у вартість квитка, проте ми не стали їй користуватися – гід не говорив нічого такого, чого ми не знали б і без нього (очевидні речі, на кшталт “це броня і вона дуже міцна”).
Крім самих динозаврів на галявині біля Червоних печер пропонувався стандартний набір курортних розваг – стрибки на батуті, стрілянина з арбалетів, блукання басейном у величезних кулях і нижній живопис із зоологічним ухилом. Були, щоправда, і якісь аніматори, які грають із дітьми в настільну гру.
Щодо більшості атракціонів діяло таке правило: якщо не хочеш пів-дня стояти в черзі, плати грошима, а не “камінцями” (батут – 20 гривень за 3 хвилини, або 2 камінчики за 30 секунд ).
На неспішний огляд та фотографування всіх мешканців “Світу динозаврів у казковій долині Кизил-Коба” (повна назва заходу) а також знайомство з атракціонами у нас пішло всього 2 години (на створення цього відгуку – більше 3 годин). Після чого ми попрямували до водоспаду Су-Учхан, знімати його повноводним та зеленим одночасно (дощове літо, однак).Підведемо підсумки:
- виставка динозаврів справді гарна і дуже фотогенічна.
- робота атракціонів та інших навколовиставкових служб могла б бути і кращою
- ціна на квиток завищена, оскільки за багато доводиться доплачувати.
P.S. Серед цього розважального комплексу я натрапив на самотню кам’яну квітку, те саме зотеричне місце сили (див. карту виставки). Пам’ятається, що років п’ять тому, цих квіточок тут було більше, асфальт до печер прикрашали рятівні максими, а вечорами на цій галявині езотерики медитативно дивилися на Сонце. Що ж сподіватимемося, що динозаври приходять і йдуть, а сила залишається.