Раніше я думав, що люди дивляться серіали по телику, тому що у них немає вибору. Мовляв, жадібним телеканалам дешевше купити одну мильну оперу і закрити питання вечірнього праймтайму, ніж постійно шукати художні фільми, ризикувати бути незрозумілими і витрачати на це мільйони.Але ось прийшла епоха масового та швидкісного інтернету. Кожен має доступ до десятків тисяч мистецьких фільмів. Так ні – саме серіали стають основною “їжею” інтернет-телеглядачів. Чому? Серіали – це зручно!Я зрозумів це, спостерігаючи як моя сім’я намагається вибрати, який фільм подивитися ввечері. Ключових параметрів пошуку всього два – потрібно щоб фільм був у високій якості, і відповідав смакам ВСІХ присутніх (що визначається виключно експериментальним шляхом). Щоб знайти таке кіно зазвичай йде не менш як півгодини (які проходять у бурхливих суперечках), а буває до консенсусу так і не приходять. Цей стомлюючий процес найменше нагадує відпочинок. І ККД гнітюче невисокий – година пошуків, заради двох годин фільму.А от якщо вдається знайти цікавий серіал, картина різко змінюється. Серіал великий, його багато. Якось знайшовши його, потім можна 2-3 тижні не паритися, а культурно відпочивати вечорами. За цей час сім’я встигає проковтнути кілька сезонів, у результаті серіал приїдається і починається пошук нової розваги.Не думайте, що я з зневагою належу до такого виду відпочинку. Навпаки, я найзапекліший серіальник. Щоправда, мої серіали здебільшого книжкові, але що це змінює? Я читаю кожну нову книгу Акуніна чи Пєлєвіна (шкода, що Стругацькі більше не пишуть), не через їхню величезну художню цінність. Просто цих авторів я вже знаю, довіряю їм, а шукати щось інше мені ніколи і ліньки. Та й навіщо? Від цих ще не нудить ..!
