Вибачте за подробиці, але ковпаючись у зубах після щільної вечері я зробив несподіване спостереження – тактильна чутливість і точність дотику у кінчика язика вище, ніж у пальців. Обмацуючи язиком зуби я “бачу” їх крупно, як через лупу – набагато більше, ніж при аналогічному обмацуванні руками.
Може, мені здалося? Довелося поставити кілька запитань Гуглу…
У психологічному словнику (стаття “Відчуття”) згадали про високу чутливість мови:
Людина здатна торкатися всієї шкіри, проте пороги дотику у різних ділянок варіюють у широких межах. Так, пороги відчуття дотику становлять для кінчика язика – 2, кінчиків пальців – 3, тильного боку долоні – 5, попереку – 48, підошви – 250 г на мм2.
А в книзі “Психологія сліпих і слабозорих” А. Г. Литвак написав про високу роздільну здатність мови:
Просторовий розрізняльний поріг тактильної чутливості, або гострота пасивного дотику, визначається відчуттям роздільного дотику двох подразників. Просторовий поріг вимірюється за допомогою циркулі Вебера і обчислюється і міліметрах відповідно до відстані між ніжками циркуля, що одночасно торкаються шкіри. Як і абсолютні, розрізнювальні пороги не однозначні для різних ділянок шкіри. Найвищу чутливість (у міліметрах) мають кінчик язика – 1,1, кінці пальців -2,2, губи – 4,5; а найменшою – шия – 54,1, стегна та спина – 67,4.
Особливо здивував мене високий просторовий поріг шиї. Я спробував перевірити це, і став тикати себе в шию спочатку пальцями, а потім і зубочистками. Але буття одночасно спостерігачем і спостережуваним вносить настільки суттєву похибку в результати досвіду, що в результаті я так і не зрозумів, наскільки груба і бездушна моя поверхня.