Коли читаєш Справжню Книгу або дивишся Фільм, що стоїть, буває так, що дуже хочеться зупинитися. Поставити кіно/книгу на паузу і трохи перепочити. Насолодитися своїми переживаннями, розглянути їх, і може навіть помилуватися собою. Чудова картина: “Я – одухотворений”. Такий стан не гріх і запам’ятати. Відчуття душевного підйому, знання того, що ти на нього здатний може стати в нагоді у важкій ситуації. Зрештою, так можна тренуватися…–> тренуватися.Мій учитель з єдиноборств казав, що відпрацьовувати удари можна не лише у спортзалі, а й у своїй уяві. Якщо по-справжньому зосередитися, користі від такого нерухомого тренування буде не менше, ніж від реального махання руками. Таким чином можна суттєво заощадити час та сили – не треба нікуди їхати, щоб тренуватися. Займайся хоч у метро, хоч за робочим столом.
Спробуємо провести аналогію. Якщо добре вивчити і запам’ятати палітру вражень викликаних витвором мистецтва, то для повторного занурення в них вже не треба буде відтворювати сюжет (перечитувати книгу, знову і знову переглядати фільм). У світі де перевантаження інформацією йде рука об руку з вічним цейтнотом, така навичка дуже знадобилася б.Ні, я розумію, “Іронія долі” – дуже гарний фільм і його можна переглядати та переглядати. Але з кожним роком добрих фільмів та книг все більше. Це в дитинстві ми можемо собі дозволити традицію слухати “Червону шапочку” щовечора протягом 3 років.Щось мене забрало. Спочатку я хотів натякнути, що чим частіше ти відкладаєш книгу, і поринаєш у думки, тим твір “крутіший” (а не гірше, як прийнято думати).
