Цьому блогу вже кілька днів, нічого ще до ладу не написано, за вікном зима, я продовжую радіти. Джерелом позитивних емоцій є факт існування цього сайту. Точніше потенційна можливість легко писати на ньому будь-яку фігню. Саме фігню і саме легко <---more тому що...-->Серйозні комерційні сайти з’явилися у мене давно. Я більш менш старанно писав для них нові статті і час від часу переписував старі. Поле для літературної діяльності більш ніж широке і практично все неоране.Однак бізнес-спрямованість наявних проектів суттєво стримувала буяння мого графоманства. Доводилося дотримуватись тематики сайту, писати сухо та політкоректно, і постійно думати про те, що подумає потенційний клієнт.Адже хочеться звільнитися не тільки від серйозних думок і рекламних слоганів, а й від решти: особистих переживань, маячних ідей та прикольних фотографій.Другим стримуючим фактором був важкий та багатоступеневий процес підготовки публікацій. Наприклад, особливості CMS, встановленої на моєму туристичному сайті, вимагали:
- заздалегідь (до початку редагування) закачувати ілюстрації через FTP
- одночасно з російською версією статті, публікувати її англійську та німецьку переклади
- дотримуватися жорсткої ієрархічної структури категорій матеріалів.
У результаті кожна публікація вимагала тривалої попередньої підготовки. Що, в моєму випадку, не просто відтягує появу статті, а взагалі ставить під її існування.Цей же блог зроблений на доброзичливому Вордпресі, технічних проблем ніяких, ідейних обмежувачів теж. Пиши про що завгодно.Коротше, раніше життя моє було важким і похмурим, а тепер все стане яскравим і веселеньким. Ля-ля-ля, привітайте мене.Ну і як підтвердження цієї тези, перша розповідь із серії «про гарне життя».