“Радіохвиля” (Frequency) – звичайний фільм про “ефект метелика” або “парадокс вбитого дідуся” (це майже одне і те ж – просто час підміняє простір). Герой дивом змінює минуле – починаються проблеми у теперішньому – він їх вирішує знову і знову змінюючи історію.Гарний фільм із нормальними акторами. Але надто вже стандартний сюжет. І ця стандартність мене насторожила…
Готовність до дива
Ще раз повторюся з “Радіохвильою” все гаразд. Щось не так із нами. Схоже, що ми цілеспрямовано готуємось (або нас готують) до сприйняття дива. З екранів не злазять фільми про проникнення чудового в звичайний світ ( ангели, добрі привиди, обмін тілами, подорожі в часі, телепатія, справді Санта Клаус). Мова не про наукову фантастику, а саме про чудеса та незрозуміле.Я не розглядатиму нудну версію, що все це пропаганда і результат інопланетної змови. Про це теж чимало фільмів знімали. Є інша, трохи менш заїжджена думка – віра в чудеса потрібна нам для виживання. Самі дива не такі потрібні – щоб залишитися на плаву, достатньо вірити в них. Боюся, не зможу пояснити докладніше – надто мало думав над цим.
Доказ чудового.
Кумедно, як мало потрібно нам, щоб від скептичного сприйняття реальності перейти до захопленого некритичного сприйняття чарівного. Якщо згадати літературу і кінематограф, то таким сигналом до віри зазвичай було вдале пророцтво майбутнього або розкриття потаємної таємниці минулого (Янки, що пророкує Сонячне затемнення при дворі короля Артура, або герой “Радіочастоти”, що відкриває таємниці бейсбольного чемпіонату).Це, до речі, не так уже й складно. Нічого не варто інсценувати ¦наступ передбачуваної події і тим самим отримати безсумнівного слухача.Схоже, прогноз майбутнього може бути супер прибутковою професією. Потрібно лише свої прогнози публікувати не у збірниках коміксів, а у більш авторитетних виданнях.
Сімейні цінності.
Якщо відволіктися від високих матерій, то можна помітити, що “Радіохвиля”, як і багато фільмів останнього часу, рекламує відмову від куріння. А також пропонує докласти зусиль до збереження повноцінної сім’ї. Пам’ятаєте як перетворився (на краще) в кінці фільму, коли герой примудрився нарешті зберегти обох батьків?