Останнім часом я захопився відеомонтажем. Монтую, в основному, ролики про свої подорожі, далекі і не дуже. І ось поступово дійшов бажання зробити озвучку для відео. Чи не пісеньку на тлі, а саме текст, голос. Питання для мене нове і місцями лякає, а тому особливо цікаве. Такий собі заборонений плід.Коротше, з’їв я це яблучко :) І тепер можу поділитися своїми враженнями та порадами з начитування тексту для відео.Отже, переді мною стояло завдання записати закадровий текст для вже змонтованого ролика про похід Кримом. Тривалість ролика лише 3 хвилини. Як ви думаєте, скільки часу пішло на запис озвучки? Три години!
Підготовка студії.
Три години це лише час, витрачений на сам запис. До цього я шукав та встановлював програму для аудіомонтажу, готував мікрофон та студію. Під фразою “готувати мікрофон” ховається виготовлення найпростішого поп-фільтра. Цей фільтр потрібен щоб захистити мікрофон від вибухових звуків на кшталт “б” та “п”. Від них зашкалює рівень запису і створюється враження, що хтось плює прямо тобі у вуха (я працював у навушниках).З підготовкою домашньої студії все ще простіше – треба було просто сісти та дочекатися, коли в будинку стане тихо (заснує дитина, закінчаться роботи на кухні, зламається перфоратор у сусідів). Килими по стінах (для ехоподавлення) не розвішував, ковдрою не ховався (є і такі рекомендації).
Створення тексту для озвучення.
Перший же реальний експеримент з озвучкою показав – голос не може наздогнати події на екрані. Відеофрагменти (сцени) для монтажу я намагаюся робити не довше 6 секунд. За цей час і двох пропозицій нормальних не скажеш, адже мають бути ще й паузи між різними сюжетами.У результаті від початкового плану коментувати ВСІ те, що відбувається на екрані, довелося відмовитися на користь більш реалістичної схеми. Є ключові сцени, в яких відео і текст на мить стають абсолютно синхронними і говорять про те саме. Потім зображення відноситься далі, а голос продовжує великі міркування лише віддалено пов’язані з “картинкою”.Наступним відкриттям було те, що на моєму рівні володіння мовою, не може бути й мови про імпровізацію. Єдиний спосіб хоч якось просунутись у записі, це читання готового тексту. Інакше доведеться довго і нудно вирізати паузи та мукання, десятки разів перезаписувати окремі слова, щоб зрештою перезаписати всю пропозицію цілком.Спочатку я намагався ліпити фразу з окремо записаних слів. Але при цьому дуже важко узгодити інтонацію. Та й рівень запису постійно змінюється. Коротше, найпростіший спосіб виправити помилку – перезаписати всю пропозицію цілком.Остаточна схема роботи з озвучення була такою.
- визначається тривалість фрагмента (10-30 секунд).
- складається контур тексту
- робиться пробний запис, щоб оцінити реальний час звучання тексту
- вносяться корективи, пишеться повна версія тексту
- начитка тексту (чистовий запис) в аудіоредакторі
- підкладання звуку у відеоредакторі, аналіз розбіжностей за часом
- редагування звуку (урізання пауз та викидання зайвого) для досягнення потрібної довжини
В результаті виходить текст вкрай далекий від первісного задуму (як і належить будь-яким творам, що ховається під виразом, засноване на реальних подіях. “>заснованим на реальних подіях). Ти кажеш не те, що хочеш сказати, а те, що можеш.
Косяки та інші труднощі.
Коли довго та уважно слухаєш свій голос у записі, можна:
- звикнути нарешті до незвичайності його звучання
- помітити купу помилок та недоліків
Найпомітнішим недоліком стало сильне падіння гучності наприкінці кожної фрази. Починаю я голосно і чітко, але повітря та терпіння швидко закінчуються і мова “тухне”. Це “лікується” тренуванням та записом кількох пропозицій відразу. Тоді я менше розслабляюсь між ними і не даю гучності впасти.Деякі, безневинні на перший погляд слова (наприклад, “туристичний”) у записі показують себе важковимовними. Ні, сказати їх легко, але результат виходить хреновий. Шиплячі звуки найчастіше звучать дивно і некрасиво. Над дикцією треба працювати.
Чомусь дуже помітною була зміна тембру голосу при остаточному стисканні відео. Хоч я і вибрав максимальну (для формату mp3) якість звуку, але частотна характеристика змінилася разюче.P.S. Незадовго до початку роботи над озвучкою ми дивилися фільм “Король говорить”. Чого вже казати, я дуже співпереживав бідному монарху. Я теж трохи заїкаюся, коли хвилююся. І мені теж треба було говорити в безжальне дуло мікрофона. Але ми з королем (класна фраза, чи не так?) – хлопці не промах, ми впоралися з поставленим завданням.Гаразд, вистачить балакати, настав час показати вам результат моїх старань: