Я повернувся з Чорногорії вже 3 дні тому і все ще ніяк не закінчу розгрібати фотки (їх я привіз близько 4 тисяч). Процес начебто нескладний, але з незвички не можу довго висидіти за комп’ютером – червоніють очі, перчить у горлі, течуть соплі, піднімається температура… Може у мене ГРЗ?Процес розгрібання фоток після подорожі виглядає приблизно так:
- Розсортувати фотографії по днях. Щодня в окремій папці, наприклад «2011-08-25 боботів кук та крижана печера»
- Надіслати в окремі підпапки всі заготовки для HDR і панорам. Запустити автоматичне складання панорам і HDR.
- Довго лаятися поганими словами, бо панорами вперто корежаться і кочовряжаться.
- Під тиском родичів швидко відібрати сотню фоток для публічного показу. В основному це міста та люди.
- Під тиском клієнтів та конкурентів відібрати десяток-другий фоток для звіту. Тут насамперед йдуть ті самі панорами гір.
- Відібрати в окрему татку всі фотки з моїм ненаглядним фейсом (їх не так багато). Стануть в нагоді для аватарок. Хоча брешу – скільки себе пам’ятаю, ніколи їх ще не змінював.
- Забити на розгрібання, оскільки настав час вирушати в нову подорож.
- Через рік згадати, що було ще й відео, яке треба було б змонтувати.
Ось такий я швидкий розгрібальник.Якщо проаналізувати вищесказане, то само собою спадає на думку, що на даному етапі процес фотографування для мене важливіший за результат фотографування. Тобто. в принципі, можна було б взагалі нічого не розгрібати. З іншого боку, я все частіше помічаю себе за фоторедактором, який іноді цілими ХВИЛИНАМИ налаштовує контраст на особливо цікавому кадрі. Це явно позитивна динаміка. У перспективі можлива ситуація, коли через десяток років я перестану робити нові знімки, а буду лише все крутіше і крутіше “шопити” старе, що нагромадилося за роки бездумного клацання.