Після холодної та снігової зими, перспектива поїздки з Києва до Криму на машині викликала в мене деякі побоювання. Побоювався я, звичайно, через стан дороги до Криму. По телевізору кричали про те, що дорожнє покриття “зійшло” разом зі снігом, що за нинішніх темпів ремонт доріг закінчать лише у травні та інші пристрасті-мордасті.Після такої інформаційної підготовки цілком природною була думка відправити машину до Криму поїздом (є така послуга). Але, як кажуть “очі бояться, а руки роблять” – ми поїхали на своїх чотирьох.До цього ми вже двічі їздили в Крим і назад (всього 4 рази) і встигли трохи вивчити класичні маршрути як у теорії (читаючи відгуки в інтернеті), так і на практиці (за кермом нашого Росинанта).Судячи з відгуків, більшість киян їде так: Одеська траса, Умань, Первомайськ, Миколаїв, Херсон, Красноперекопськ, Сімферополь. Докладно цей маршрут розглянуто в репортажі Дмитра Пасічника з “Авторевю”. Так ми поїхали вперше. Потім були поїздки через Полтаву, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь та через Черкаси, Кіровоград.
Для ювілейного, п’ятого автопробігу між столицею та Кримом було обрано маршрут Київ, Полтава, Карлівка, Красноград, окружна Дніпропетровська, окружна Запоріжжя, Мелітополь, Чонгар, Джанкой. Обраний не за рекомендаціями з інтернету (сезон масових поїздок та масових обговорень на форумах розпочнеться набагато пізніше), і не за порадами астрологів (не було часу знайти автоастролога). Просто у нас були деякі справи в Полтавській області.Внаслідок відсутності психологічної та інформаційної підтримки ми (я і моя дружина) відчували себе першопрохідниками, піонерами Дикого Заходу, і готувалися гідно зустріти небезпеки. Підкачали колеса, підтягнули ремені безпеки, надійно закріпили вантаж на багажнику та в салоні. На бардачок я поклав блокнот і ручку – збирався під час їзди регулярно робити позначки про стан дороги, щоб згодом “збацати” потрясну статтю, таку собі хроніку бомбардувальника, що пікірує, з присмаком горілої гуми.Не вдалося. Нема про що мені було писати! Стан дороги цілком задовільний, трохи гірший, ніж було влітку минулого року. За 14 годин їзди в блокноті було зроблено лише 10 позначок. Ось їх зразковий зміст:
- траса Київ-Харків активно латається. На ділянці від 50-го до 150-го кілометра ми зустріли 3 чи 4 ремонтні бригади. Звичайно, дорога місцями нагадує ковдру, але бездонних ям немає.
- зі 172 по 186 кілометри харківської траси дорожнє полотно майже ідеальне.
- до Карлівки дорога терпима.
- після Карлівки багато ям уздовж краю дороги. А оскільки вона і без цього була вузькою, доводиться їхати суцільною осьовою, і час від часу зупинятися осторонь щоб пропустити зустрічку.
- село Піщанка – на в’їзді дорогу перетинає протитанковий рів. Інакше цю оборонну споруду не назвеш. Треба зупинятися і переповзати канаву на тихому ходу.
- Красноград – поки ми перетинали це невелике місто, назустріч проїхало 4 машини ДАІ. Куди вони?
- траса Е105 – чудова дорога. Найчастіше зустрічаються “пункти контролю швидкості”.
- село Вільне – перед спуском стоїть знак – “ремонтні роботи, обмеження швидкості 40 км/год”. А після спуску (на якому жодних робіт не ведеться) – співробітник автоінспекції з радаром.
- Мелітополь – все місто на ремонті. Дорожнє покриття або зруйноване взимку або знято ремонтниками.
Через Полтаву повзли на череві – дорога роздовбана “в смерть”. Зате на численних світлофорах ми легко обійшли пачку фур із сільгосптехнікою, яка завдала б набагато більше незручностей, зустрінь ми її на вузькій двосмуговій трасі.
Ось і всі нотатки.
Звичайно, не можна сказати що поїздка пройшла ідеально – були і “прямі попадання” в ковдобини, і дикий слалом між артилерійських воронок. Але загальний обсяг “поганого” покриття був мізерний порівняно з виконаним кілометражем і не завдав істотних неприємностей.Щоправда, варто врахувати, що ми їхали в машині завантаженої “під зав’язку”, і тому не так часто перевищували швидкість (90 км/год). Любителі поганяти напевно сильніше “відчули” дорогу і змогли б більше розповісти про її сюрпризи.P.S. Ви вже здогадалися, що жахливі ями на фотографіях у цій статті, це не посмертні знімки траси Сімферополь-Москва, а небезпечна реклама амортизаторів Pioneer (знято здається в Мумбаї, Індія).