У школі, я завжди вважав своїм “ковзаном” твори з літератури. Адже чудова штука твір за прочитаною книгою. Аналізуєш, фантазуєш, нахабно брешеш… І на все у тебе поважна причина. І в основі всього звичайно ж солідний твір класика, а не твій нестримний генератор випадкових чисел.Школа давно забута, а от читати книги я не перестав. І періодично повертаюся до ідеї змусити себе писати про кожну прочитану книгу. Але все якось не складається та не складається. Ясна річ, пояснював я собі, — полінувався зовсім. Визнавав свою поразку і йшов читати таку книгу.По-новому подивитись “твір творів” допоміг мій власний нарис “Винахід брехні” . Виявляється, творча буря опановує мене саме в процесі поглинання твору мистецтва, а не після того як книга (фільм) вирушає на полицю.
Щось неминуче буде втрачено. Глибина, опрацювання думок та робота над текстом просто “йдуть лісом”. Але це краще за забуття. Адже не секрет, що все незакріплене належним чином, у швидкості буде змито за борт і в кращому випадку залишить по собі лише пару подряпин на палубі мого броненосця.Це і був Новий жанр, про який я запитував у назві. Напевно, все це вже неодноразово кимось винайдено. Начхати.
- 23:49 Він спалився! Тупо спалив, як дитя нерозумне. Мені плакати хочеться, так смішно стежити за таким лопухом. Автор, мабуть, малював з себе… красава.