“Операцію «И» та інші пригоди Шуріка” я дивився мільйон разів. Але тільки останніх років 10, в епізоді, коли Шурик заходить до Дуба за конспектом, я напружено прислухаюся – намагаюся розібрати, що таке слухає Дуб. Чи то “Бон-Клівер”, чи то “Бан-Клібер”.І тільки сьогодні я нарешті здогадався, що фразу можна знайти в Інтернеті.– Дуб! Конспект є?- Немає жодних конспектів, не заважай.- А що ти слухаєш?– Ван Кліберна. Іди!
Стан дороги у Крим
Після холодної та снігової зими, перспектива поїздки з Києва до Криму на машині викликала в мене деякі побоювання. Побоювався я, звичайно, через стан дороги до Криму. По телевізору кричали про те, що дорожнє покриття “зійшло” разом зі снігом, що за нинішніх темпів ремонт доріг закінчать лише у травні та інші пристрасті-мордасті.Після такої інформаційної підготовки цілком природною була думка відправити машину до Криму поїздом (є така послуга). Але, як кажуть “очі бояться, а руки роблять” – ми поїхали на своїх чотирьох.
Генно-модифіковані організми
Я не запам’ятав коли саме в супермаркетах усі товари відразу обзавелися наклейками “Без ГМО”. Я взагалі намагаюся не запам’ятовувати всяку фігню і маловажну хрень (прошу пробачення).Але сьогодні я запам’ятаю надовго. Сьогодні я вперше особисто зіткнувся з генно-модифікованими організмами і перша ж зустріч мало не коштувала мені життя.
Туреччина на машині, день 1 – Київ, Анталія, Кемер.
До першого дня подорожі ми підійшли гідно підготувавшись: з міцною застудою, нелюдською втомою та ясним розумінням того факту, що маршрут опрацьований слабо.
Літак Київ-Анталія очікувався десь близько 7 ранку, відповідно спати нам майже не довелося. Додому я прийшов опівночі (був на концерті Rammstein), поки поділився враженнями з дружиною, поки змив з себе пожежну піну (було на концерті і таке), потім перепакував рюкзак і… до підйому залишилося 2,5 години.
Вибухи у Москві: що робити?
Вибух це така штука, яка за своїм визначенням різка і несподівана. Звичайно кіношники встигли привчити нас до надгромких детонацій і потужних клубів бензинового полум’я, але виявляється є ще вид вибухів, здатних викинути нас із затишного світу повсякденності. І справа не в потужності заряду, і не в екзотичності реалізації, а в безпосередній близькості (до тебе особисто) та абсолютній реальності (знову ж тобі). У Москві підривають метро…
День 11. Пікнік на даху.
Знову починається низка “полудня” (від слова “півдня”, хоча “полудень” теж підходить). Це коли прокидаєшся рано-вранці, починаєш йти і бац! – На годиннику всього 12, а ти вже прийшов до пункту призначення. 82_%D0%BD%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F” title=”фільм жахів Пункт Призначення” >одноіменне кіно зовсім зіпсувало карму цього словосполучення).Багаторічна туристична звичка йти від сніданку до вечері (а також копати звідси і до обіду) не дає спокійно сидіти на одному місці. А висота не дозволяє йти далі (графік акліматизації!). Ось і доводиться влаштовувати довгі обіди, бігати в радіалки та розмовляти з людьми (Боже, як незвично).Маршрут: Брага — Мананг — Хангасар.Пройдено: 9,5 км за 4,5 год, радіалка 1,5 км за 1ч.Загальний підйом – 670 м, загальний спуск – не пам’ятаю.Висота над рівнем моря: 3734 м-коду.Місцевість: рідкісний ялівцевий чагарник, кам’янисті пустки.
Рецензія на концерт Rammstein у Києві
ЖЖЖЖ-Д-Д-Д-Д-ЖЖЖЖ-Д-Д-Д-Бах!!! – саме так відгримів у Києві великий та жахливий Rammstein 9 березня 2010 року. Вирушаючи на концерт, я завбачливо заткнув вуха ватою і тому для мене він був трохи тихішим (жжж-д-д-д…), але загальний принцип все одно той же, та й очі ватою не заткнеш – ЦЕ треба було бачити , це потрібно пережити.Я пишу цю рецензію з великим запізненням через 10 днів після концерту. Пристрасті встигли охолонути, мої власні враження встигли розбавитись чужими (я прочитав багато інших подібних відгуків). Але мені як і раніше є що сказати, про концерт
Поїздка Туреччиною на прокатній машині.
Незважаючи на те, що календар сигналізував про середину березня, зима в рідному Києві ніяк не хотіла відступати, і ми вирішили зробити собі невеликий подарунок – поїхати в теплі краю. З усіх варіантів потрапляння туди найбюджетнішим виявився тур, що горить, до Туреччини – 7 днів у Кемері за 200 доларів. Пляжно-готельний відпочинок – це зовсім не наш формат, тому в найстисліші терміни була розроблена програма самостійної подорожі південною Туреччиною.План був такий: взяти в Кемері машину на прокат і проїхатися вздовж узбережжя Середземного моря через Олімпос, Каш, Фетіє до Ефеса, потім повернути на Памуккалі, і через Анталію знову вирулити до Кемера. Коло 1000 кілометрів за 6 днів – ненапружно, але з насиченою культурною програмою.
Острів проклятих
Прощавай розум – так я хотів назвати, цю статтю про фільм Мартіна Скорсезе “Острів проклятих”.З перших кадрів я зрозумів, що кіно мене захопить і не треба цьому чинити опір. Не треба намагатися все зрозуміти і передбачити розкриття таємниці. Це тільки завадить чаклунству. Режисер знає свою справу і все буде красиво!Жодного MTV-шного миготіння, і нескінченних “бубух-бах-дих”-розвитків сюжету. Знято дуже спокійно. Але ось “спокоєм” тут і не пахне…
День 10. Пісня гірської русалки.
Одноденні вилазки на “висоту” з обов’язковим вечірнім відступом на колишню позначку – важлива складова процесу висотної акліматизації… Ну, якщо важлива, значить доведеться втілювати. Сьогодні йдемо в радіалку на Крижане озеро – майже півтора кілометри нагору.Маршрут: Брага – Крижане озеро (Кечо) – БрагаПройдено: 12,5 км за 9 годин (підйом -6 год, біля озера – 1 год, спуск – 2 год)Загальний підйом – 1470 м, загальний спуск – 1470 м.Висота над рівнем моря: 4640 м-коду.Місцевість: ялівцевий чагарник, сухі альпійські луки.
Алтин-толобас
Першу книгу про “Пригоди магістра” я читав другий і тому багато сюрпризів автора були для мене вже не сюрпризами. Я маю на увазі скандальну безпорадність Фандоріна, вже хвалену мною раніше.Зате мені вистачило уваги встежити за іншими сплесками у своєму читацькому мозку. Найзначніший із них – відкриття непізнаваності історії з якою я, мабуть, і почну.Протягом усього оповідання бачимо, як кілька професійних і добре мотивованих істориків йдуть слідом. Слід не надто гарячий, але нашим молодцям дико щастить, і вони відкривають дедалі нові факти. Вони стоять на порозі найбільшого відкриття, яке цілком заслужили, але … з волі долі не доходять до нього всього півкроку.
Відвернемося від вселенських проблем. Поговоримо про мої власні :)У пригодах сучасного Фандоріна мені подобається все, окрім російської мафії. Мабуть під впливом численних дешевих серіалів, дешевих покетбуків і зовсім безкоштовних анекдотів у моїй довірливій голові склалося жорстке упередження проти новоросійсько-мафіозної теми в мистецтві.Нічого – минеться. Он, упередження проти “совкових” Стругацьких, як вітром здуло, варто було мені тільки спробувати їх читати. Та й взагалі, мені здається, що майже будь-яка ворожість має у своїй основі непорозуміння на ґрунті неінформованості чи банального небажання знати (як у Аватарі, наприклад).А ще я страшенно неуважний. Вже знайомого мені Позакласного читання, пана Габунія, я категорично відмовлявся дізнатися протягом кількох розділів. Ну і фіг з ним читаємо далі.P.S. Якщо вам хочеться нормального аналізу Акунінських детективів, почитайте статтю Андрія Ранчина “Романи Б. Акуніна та класична традиція“
Засновано на реальних подіях
Яке відношення до дійсності мають фільми та книги “засновані на реальних подіях”? Я зміг краще зрозуміти суть питання лише після того, як сам спробував задокументувати події одного місяця свого життя.Місяць був цікавий, насичений подіями, точніше однією
День 09. Лікування Брагою.
Висотна хвороба загострює наявні захворювання. Мій легкий нежить під впливом висоти трансормувався на щось глобально гнітюче. Для боротьби з недугою я застосував лікування Брагою (селище неподалік Мананги) – просто всю другу половину дня відлежувалося в готелі.Маршрут: Нижній Пісанг – Хумде – БрагаПройдено: 13 км за 5 годин, вечірня радіалка 2 км за 1,5 годиниЗагальний підйом – 700 м, загальний спуск – 450 м.Висота над рівнем моря: 3468 м-коду.Місцевість: ялівцеве рідколісся, березові гаї, кам’янисті пустки.
День 08. Повз ворота Раю.
Ворота Раю, як наочний посібник за гімалайськими масштабами. Гребінників на шляху до буддійських ченців. Перші “висотні приколи” організму.Маршрут: Чаме – Братанг – Нижній ПісангПройдено: 16 км за 5,5 години, вечірня радіалка 2,5 км за 2 годиниЗагальний підйом – 1100 м, загальний спуск – 700 м.Висота над рівнем моря: 3240 м-коду.Місцевість: хвойний ліс і ялівцеве рідкісне лісо.
День 07. Вимкнули гарячу воду.
Продовжуємо знайомитись з особливостями гімалайського холоду. Температура повітря весь час плюсова, але мерзнеш при цьому, як останнє курча. Ймовірно, починає діяти висота. У таких умовах головним випробуванням дня стає вечірнє купання (у гарячій воді, яку вимкнули).Маршрут: Данагю – Теманг – Чаме.Пройдено: 12 км за 5 годин, вечірня радіалка 4 км за 2 години.Загальний підйом – 900 м, загальний спуск – 460 м.Висота над рівнем моря: 2700м.Місцевість: хвойний ліс.
23 лютого – вихідний!
Кращий подарунок чоловікові на 23 лютого це вихідний . Суто чоловічий вихідний. Жіноча складова йде на роботу, на шопінг чи куди там ще можна ходити за такої погоди… А я (тобто чоловік) залишаюся вдома і сплю.Потім прокидаюсь і починаю творити подвиги. Ні, йдеться не про миття посуду або вологе прибирання в квартирі, а про щось простеньке, швиденьке, не дуже обтяжливе, але дуже, дуже героїчне.Відчути себе героєм, що може бути краще?Краще – не краще, а ще не завадило б заробити. Гроші підвищують зарозумілість, що теж приємно (той самий подарунок). Оскільки особисто я заробляю організацією активних турів, то призначення 23 лютого вихідним днем, дало б мені можливість призначити на цю дату якийсь святковий тур (23 кілометри за 23 години). А жінки отримали б чудову нагоду сплавити подалі (у сніги та гори) своїх захисників, подарувавши їм цей тур.Гаразд, вистачить реклами. Придумаю ще пару аргументів за здоровий сон у святковий день. Наприклад так: сон і мужність – речі нерозривно пов’язані. Не дарма “здавати на пожежника” (дуже героїчна професія) це ні що інше, як спати.А згадайте про наші легенди. Ілля Муромець – тридцять років на печі до подвигу готувався. Спросоння таких чудес наробити можна – ніякі вороги не страшні.
Сплячі богатирі є й інших народів. На фотографіях один з них – Холгер Датський, який зобов’язався прокинутися не раніше (але й не пізніше), ніж батьківщині, загрожуватиме смертельна небезпека.Десь у горах Тюрінгії, кажуть, спить Барбаросса співтовариші. Чекає поки що втихомиряться ворони на його горі, і тоді прокинеться (не дуже логічно виходить) і піде відновлювати славу Німеччини.Угорці мають Csaba сина Атілли, ірландців – Фінн Мак Кумал, а англійців – Бран Благословенний. Останній, до речі, не приховував своїх дружніх стосунків із воронами. А Барбаросса все чекає наївний, і не знає, звідки птахи на його горі.Ось мабуть і все на сьогодні, а то я ризикую проспати все свято. Ви ще не забули, що цю тягомотину я розвів на підтримку вихідного дня на 23 лютого?
Позакласне читання
Так вийшло, що своє знайомство з акунінською серією “Пригоди магістра” я почав із другої книги – “Позакласного читання”. Тим цікавіше було потім читати першу, і порівнювати, порівнювати :)Головний сюрприз серії – це сам магістр. Ніколас Фандорін – новий, рідкісний тип героя. Він – Лопух, Їжачок у Тумані, Дах у Хмарах, Містер Наївність тощо.Напевно, такі персонажі не новина для світової літератури, але для мене, який міцно загруз у компанії книжок Григорія Чхартишвілі, Ніка став несподіваним ковтком свіжого повітря.
Bari Arakeel – текст пісні та перекладу (російська та англійська).
Bari Arakeel – гарна пісня, у виконанні Хачадура і Сержа Танкяна (батько і син). Вона так сподобалася мені, що захотілося дізнатися про що вона. Вірменський текст пісні, я знайшов у мережі. Англійська – переписав з екрана на YouTube. Російський переклад зробив сам.Отже, пісня про доброго лелеки
День 06 – Ледачий день.
Мы так рано и так быстро “стартанули” утром, что уже к полудню были в поселке запланированном для ночлега. Была мысль идти дальше, но победила лень, и стремление не нарушать график высотной акклиматизации.
Маршрут: Таль – Дхарапани – Данагю
Пройдено 14 км за 6 часов, плюс радиалка 2,6 км за 1,5 часа
Общий подъем – 1000 м, общий спуск – 300 м
Высота над уровнем моря: 2300 м
Местность: смешанный лес
Помилка WordPress: пуста сторінка замість великої статті.
Сутність проблеми: в процесі написання великої статті з ілюстраціями () про поїздку до Непалу) я періодично зберігався і перевіряв результат у браузері. І ось настав момент, коли при додаванні до тексту хоча б одного рядка відбувався глюк. У браузері від статті залишався лише заголовок та форма для коментарів. Слава Богу, я не закривав вікно WordPress редактора, інакше вся праця зникла б НАЗАВЖДИ! У терміновому порядку роблю резервну копію (у notepad).Отже, я врятував текст, але як його закінчити? Чи не ділити ж статтю на частини.